«Моральна відповідальність – це найскладніше у професії слідчого», - впевнена жінка-поліцейський з Волновахи Людмила Мироненко

01.03.2018


Людмила Мироненко понад 12 років працює у Волноваському відділі поліції. Вона з дитинства мала бойовий характер та жагу до справедливості. Капітан поліції поділилася подробицями найскладніших злочинів, які вона розслідувала, та розповіла ,чому на плечі слідчого лягає не тільки дисциплінарна відповідальність, а й моральна.

Сильна духом жінка – поліцейський разом із своїми доньками займається кікбоксингом та упевнено рухається по життю.

Напередодні Дня жіночності та краси прес-служба поліції Волновахи вирішила розповісти історію життя молодої жінки та матері двох прекрасних доньок, яка працює слідчим і розслідує тяжкі злочини майнового характеру: розбої, грабежі, крадіжки, вимагання.

Як залишатися берегинею сімейного тепла та хорошою матір’ю, якщо професія поліцейського вимагає майже цілодобового навантаження?

- Нажаль, важко знайти відповідь. Я дуже сумую за родиною, за своїми донечками Камілою та Кароліною, але вони знають, якщо мами немає вдома, то вона допомагає громадянам. Я намагаюсь кожну вільну хвилинку проводити вдома разом з дітьми, адже це мій світ, де я можу бути слабкою та вразливою,- відповіла Людмила.

З дитинства дівчина була дуже активна, займалися спортом (східними єдиноборствами) та мала в оточенні тільки хлопчиків, з якими вона відчувала себе на одному рівні. Вона ще в 5-му класі вирішила, що стане слідчим, хоча й не розуміла до кінця, що її очікує.

Зараз Людмилі 33 роки, отримавши вищу юридичну освіту, вона пройшла навчання у школі міліції м. Маріуполь та у 2006 р. прийшла працювати у місцевий райвідділ : спочатку помічником слідчого, а згодом отримала довгоочікувану посаду слідчого.

Першим злочином, який довелося розслідувати молодій дівчині, став зухвалий розбій на пенсіонерку. Під мостом в районі центральної лікарні м. Волноваха злочинець напав на літню бабусю. Побивши її, він викрав гроші, телефон і зник.

- Ми швидко знайшли зловмисника та повернули бабусі її гроші. Тоді, я вперше проводила допит підозрюваного, свідків, збирала докази по справі та обирала злочинцю запобіжний захід. Саме тоді я зрозуміла, що насправді значить професія слідчого. На мої плечі лягла не тільки дисциплінарна відповідальність, а й моральна,- підкреслює Людмила.

Жінка говорить, що найголовніше це встановити психологічний зв'язок з підозрюваним, спокійно пояснити йому права та обов’язки і нагадати, що його очікує у разі надання неправдивих показань. Згадує вона, як у 2009 році у селищі Оленівка Волноваського району молодий хлопець через ревнощі катував та знущався над своєю колишньою дівчиною. Все почалося з того, що до поліції звернулася жінка із повідомленням про зникнення доньки

Після клопітливих пошуків поліцейські знайшли дівчину у лісосмузі, а разом із нею був горе-коханий. Він змушував її їсти землю, бив її, вставляв руки до багажнику та закривав його. І це відбувалося не вперше. Злочинець тривалий час не зізнавався у скоєному та говорив, що все вигадала потерпіла. Однак, саме Людмила знала психологічні секрети, які допомогли вивести підозрюваного на «чисту воду». Тож, він зізнався.

На початку 2014 року, коли розпочалася війна, Людмила Мироненко не звільнилася, не перейшла на сторону окупантів, а більше того, разом з іншими слідчими продовжила працювати і допомагати громадянам.

- Нас було мало, всього десь 10 слідчих, і то , майже всі дівчата. Виїжджали на заміновані автівки, вилучення небезпечних боєприпасів, фіксування результатів обстрілів – і все це робили вперше. Допомагали військові, так спільними зусиллями і працювали.

Зараз Людмила продовжує розслідувати майнові злочини. За 2017 рік вона направила до суду до 40 проваджень, більша половина яких тяжкі злочини.

- В поліції не важливо чоловік ти або жінка. Якщо ти погодився служити – потрібно жертвувати, а щоб досягнути результату - тяжко працювати та віддавати частину своєї душі,- такими словами завершила свою розповідь слідчий Людмила Мироненко.

Цікаве

Відеопроекти

Програма

Газета