Коли син мріє стати поліцейським, як мама, це найвище свідчення вірно обраного шляху - Наталія Шиман

05.08.2019


11 років служби у поліції: від кореспондента «у погонах» до начальника сектору кадрового забезпечення Волноваського відділу поліції. Як головний редактор міського горлівського телеканалу вирішила зв’язати своє життя з поліцією, про роки служби «під прицілом» бойовиків та про секрети успіху від жінки-поліцейського читайте далі.

Розкажіть як правоохоронні органи стали частиною Вашого життя?

- Все почалося у 2008 році, тоді я працювала на місцевому телеканалі у м. Горлівка, готувала передачі, вела прямі ефіри з місця подій. В якийсь момент мені запропонували трішки змінити направленість та запросили вести кримінальну передачу у прес-службі обласної міліції в Донецьку. Професія журналіста – це завжди боротьба за достовірну інформацію, а працювати прес-офіцером в системі МВС – це гарна можливість правдиво інформувати громадян про роботу тих, на кого покладаються всі. До того ж знати про резонансні розкриття з «перших вуст», а потім розповідати про це людям, не просто цікаво, це надихає.

Розкажіть про роки роботи у прес-службі, якими вони були?

- Мені здається це був найцікавіший час, 10 років минули непомітно. Ми готували декілька телепрограм кримінального характеру на місцевому, регіональному та всеукраїнському рівні. Одна з них «Рикошет». Це і написання сценарію, і прямі ефіри, і виїзди на місце злочину, інтерв'ювання і правоохоронців, і злочинців.

Як змінилася Ваша робота з початком бойових дій?

- У 2014 році, після захоплення терористами управління міліції, мипереїхали до Маріуполя, де почали будувати нашу службу «з нуля». Тоді я очолила відділ комунікації поліції. Змінилося все – життя і робота. Ми виїжджали до населених пунктів в зоні бойових дій, вели репортажі з «гарячих точок» області, неодноразово бувала у так званій сірій зоні. Ми готували об’єктивний та неупереджений матеріал про наслідки терористичної агресії та героїзм співробітників поліції у захисті мирних мешканців.

Тоді Ви не зламалися, не злякалися та залишилися вірні Присязі. Хто Вас підтримував?

- Моя родина, мій син Нестор. В його очах я бачу гордість та велике бажання бути схожим на маму-поліцейського. В такі хвилини відчуваєш, що все не даремно. Сім’я підтримує та розуміє мій вибір служити країні і кожному мешканцю. Відчуваєш себе важливим гвинтиком у великому механізмі, я можу сміливо сказати: «Приєднуйся!»

Ваш син теж має намір вступити до лав поліції?

- Так, вже зараз 8-річний Нестор робить перші кроки до досягнення своєї мрії бути поліцейським. Він захоплюється кінологією, бере участь у проекті «Юні кінологи поліції Донеччини». Разом з вівчаркою Палермо він другий рік поспіль представляв нашу область на всеукраїнських змаганнях у м. Суми. Торік він був найменшим юним кінологом.

Зараз, як керівник відділу кадрів поліції Волновахи, що Ви можете побажати тим, хто ще не обрав свій шлях?

- Якщо ти не боїшся труднощів, а справедливість – для тебе понад усе, тоді не вагайся та обирай професію поліцейського. Можливо саме ти розкриєш тяжкий злочин чи врятуєш життя безлічі людей.

Відділ комунікації поліції
Донецькій області

 

Цікаве

Відеопроекти

Програма

Газета