«Поки незламний духом, тіло ніхто не зломить», - боєць спецпідрозділу КОРД

15.10.2020


Він син академіків, розвідник та силовик. Чоловік, який служить своєму народові. До Дня захисника України ми розповімо історію правоохоронця, професіоналізм якого вимірюється сміливістю, обережністю, витримкою та стратегічним мисленням. З міркувань безпеки ми не показуємо обличчя бійця, але розповідаємо його тернистий шлях та вчинки справжнього героя.

 

 

Звичайний хлопець з Донеччини, народився у Мангуші в родині академіків. Батьки працювали агрономами, а він завжди мріяв бути військовим.

Проте до омріяної з дитинства служби пройшло кілька років та нескінченна низка випробувань, які загартували характер чоловіка. Так, він працював за спеціальністю інженера-металурга, коли війна прийшла у рідне місто – пішов служити розвідником до Збройних сил України. Згадуючи про події на війні, чоловік стримує емоції, бо рани досі болять … І це не дивно, адже стільки друзів так і не повернулися додому.

Після служби військовим боєць залишився у правоохоронних органах – працював патрульним, та реалізувати набуті навички силовика він зміг у Корпусі оперативно-раптової дії.

Не дивлячись на всі випробування та нелегку службу на передовій, «Каспер» зовсім не вважає себе героєм, хоча й має президентську відзнаку «За військову службу Україні», а ще «Хрест розвідника». Про цікаві факти з життя та служби у силовому підрозділі він розповів в інтерв’ю.

Чому ви обрали для себе позивний «Каспер»?

Всім допоможе і всіх врятує. Добрий привид (Сміється). Мене так називали побратими на службі, так і залишилося.

Звідки виникло бажання стати військовим?

Пам’ятаю, як часто ми з татом ходили у походи. Мене це захоплювало: на поясі сумка з сокирою та ножем, адже без такого спорядження в степу ніяк, разом майстрували домівку в полі, вчився розуміти та слухати природу, різні звуки. Ці знання й зараз допомагають мені в роботі. Та й розповіді про службу зачаровували мене...так зі шкільних років хотів піти в армію.

Яка подія у життя докорінно змінила вашу долю?

9 травня 2014 року я разом з друзями доправляв поранених до швидкої, які на той момент не могли проїхати до палаючої будівлі міліції через постійні обстріли. В той день я вирішив, що потрібен своїй країні. Я пішов захищати свою сім’ю, своє місто. Було прийнято тверде рішення - відкинути загарбника з власної, рідної землі.

Чому ви вирішили стати розвідником?

Фундамент внутрішніх переконань. У мене були тверді життєві принципи і розуміння, що добре, а що погано, які ще закладають батьки в ранньому дитинстві. Це постійний процес самовдосконалення. Розвідник повинен вміти читати карти, орієнтуватися на місцевості, вміти працювати в команді. Відточувати навички потрібно постійно. Ми повинні піти та повернутися з інформацією про кількісний та якісний склад противника, як він несе службу та про те, коли їм привозять харчі, коли в них ротації.

Пам’ятаєте свій перший день на службі?

Пам'ятаю була дуже місячна ніч. Видно все, навіть без приладів нічного бачення і тепловізорів. Дуже чисте небо і ще перша думка: «Як все добре видно». Потім зрозумів: якщо ми добре бачимо, то і нас добре бачать.

А що таке вихід для розвідника?

Зазвичай розвідка працює в так званий «вовчий час». Це або дощ чи туман, або ожеледь, мороз або спека. Коли всі намагаються відпочити в затінку, розвідка йде полями, під сонцем або зливою - розвідка виходить. Ураган, температура повітря -22 градусів, ми виходимо.

Які завдання виконували на службі?

Спочатку я був розвідником, який йде на завдання. Командиром 3 взводу другої розвідувальної роти. Потім прикривав групи, які виходили на роботу. Їх прохід і їх повернення.

Пам’ятаєте свої відчуття, коли перший раз виконували завдання?

Перший бій можна порівняти з тим, як перший раз сідаєш за кермо автомобіля. Ти теорію вивчив, все знаєш, як і що робити. А сідаєш за кермо, впевненість втрачаєш. Тільки напрацювавши певний навик «на землі», сприймаєш роботу як рідну сорочку.

В яких населених пунктах брали участь у боях?

Будучи головним сержантом розвідувального взводу разом зі своїми побратимами приймав участь у боях в населених пунктах: Водяне, Комінтерново, Докучаєвськ, Павлопіль, Нова Ласпа, Старокримське, Щастя.

Розкажіть про роботу в спецпідрозділі.

Нас не чують, і не бачать. Зазвичай ми не показуємо своїх облич і не афішуємо власне життя. Наші противники - це злочинці. В роботі спецпідрозділу такий же фронт, лише який не бачать мирні люди, вони живуть своїм життям і навіть не знають, хто такий КОРД і які операції вони провели вночі, коли всі відпочивали.

Що найважливіше у вашій роботі?

Колектив. Це – моя родина. З ними я проводжу набагато більше часу, ніж с сім’єю. Я впевнений в своїх хлопцях на сто відсотків.

 

Цікаве

Відеопроекти

Програма

Газета